Трохи історії. Японські мечі. Катана, вакізасі, танто. Комплект мечів дайсе.

Катана має вигнутий, тонкий, однолезвийный клинок, круглу або квадратну гарду, і довгу рукоять, пристосовану для дворучного хвата. Катана історично пов'язана з самураями в феодальної Японії, і відома своєю гостротою і хорошими ріжучими здібностями. Поява першого японського меча відбулося в початковий період японського феодалізму в кінці 9 століття.

Популярність катан була пов'язана зі змінами характеру рукопашного бою, коли від швидкого вилучення меча та від швидкої реакції самурая залежала перемога. В ідеалі, самурай міг вихопити меч і вразити супротивника одним точним рухом.

Довжина клинка катани значно змінювалася протягом всієї її історії. З 14 по 16 століття довжина клинка катани варіювалася від 60 до 73 див.

Катана часто использовалась в паре с подобным ей меньшим вспомогательным мечом, известным как вакидзаси (короткий меч). Так же она могла носиться с танто (кинжал самурая), еще более маленьким мечом, с формой, напоминающей нож. Катана и вакидзаси вместе назывались дайсё и указывали на особый социальный статус и честь самурая.

Катана служила основным оружием самурая, вакидзаси — дополнительным оружием.

В то время, как этикет не позволял самураям  носить катану в помещении, вакидзаси всегда находился у самурая за поясом.

Дайсё использовались исключительно знатными самураями.

Танто використовувався лише як допоміжна зброя (для добивання, відрізання голів, харакірі тощо) і ніколи як ніж — для цього існував носиться в пару до танто або вакізасі в спеціальних пазах їх піхов маленький ножик когатана (часто неправильно званий кодзука, хоча кодзука — тільки його рукоятка).

Танто використовувалися здебільшого самураями, але його носили і доктора і торговці, як зброя самооборони. Жінки вищого світу деколи також носили маленькі танто (звані кайкэн), захованими в обі (поясі кімоно) для самозахисту або самогубства. Крім того, танто донині використовується в весільної церемонії членів імператорської сім'ї.